Даруся(Дарка, Дарія, Дарця,Даруська) навчалася на другому курсі програми «Культурологія» Гуманітарного факультету УКУ, була активною студенткою, менторкою «Лабораторії волонтерства», пластункою, випускницею ліцею імені Стуса. Даруся була чуйною, неймовірно щирою в своїй доброті людиною, вона була світлою. Завжди обирала дію, якою б не була ситуація: вступитись за когось, відстояти себе, прийняти рішення, створити новий спогад на все життя, поїхати кудись, долучитись до чогось - Даруся жила в постійному русі. Всяк час прагнула розвитку, вчилась дбати про себе та ніколи не забувала про своє оточення. Була свідомою в позиції та відкритою до світу, нових думок, людей, можливостей, вона вміла слухати і вміла чути, завжди була розуміючою та терплячою, люблячою, найбільш емпатичною з усіх. Даруся вміла комбінувати в собі ту дорослу відповідальну поміркованість і невпинну дитячу жагу до пригод, могла в мить вирішити всі проблеми холодною логікою, при тому була відкрита серцем до компромісів і погоджувалась на всі найбільш шалені ідеї, які тільки їй могли запропонувати друзі. «Ідеальних людей не існує.Це всього лиш одне з тих її сталих переконань, яке змінило мене, як особистість. Даруся ще з малечку вчилась по зрілому бачити світ не чорно-білим. Вона була унікальною в вмінні розуміти особистісні контексти, чим багатьом своїм близьким дала опору для руху вперед, адже приймала їх такими, якими вони є - неідеальними людьми з своїми недоліками. Даруся була з тих, хто надихає просто тим, що вона є, ходячи по світу з тим набором якостей і думок, якого в інших більше не знайдеш.Вона була абсолютно унікальною, в кілька речень її особистість неможливо передати. Ніхто ніколи мені не замінить її.»-згадує Еріка  Джимшиашвілі. Маленька деталь-традиція: на кожен сезон Даруся носила різні парфуми, запахи найшвидше пробуджують спогади, це була одна з причин такого рішення. Цю ідею їй підкинула мама. Женя вплела в характер Дарусі багато своїх ниточок, Даруся, як і мама, була романтичною людиною, любила все естетичне і красиве, звала себе сорокою, бо любила все блискуче, Даруся була виразною, творчою особистістю, носила яскравий одяг, любила прикраси, захоплювалась кольоровим макіяжем та модою, завжди вражала оточуючих своїми образами. Ніколи не втрачала свою шалену яскравість, вона осліплювала нею людей, яким не подобалась її свобода духу, бо завжди була собою. Вона вміла кинути виклик і так само вміла прийняти його. Творчість проявлялась не лише в одязі та ідеях, Даруся захоплювалась театром та займалась акторською майстерністю,  в 12 років знімалась в короткометражному фільмі «Пляма», вона активно слідкувала за розвитком українського кінематографу та особливу увагу приділяла грі акторів. Завжди мріяла і ніколи не лишала ці мрії лише в майбутньому, вона досягала своїх цілей та ідей, завжди придумувала чим можна було б зайнятись і жила в моменті.  «Живемо один раз.Коли як не зараз?Це був девіз нашої дружби.Завжди перед спонтанними діями ,думаючи робити це чи ні ,ми згадували цю фразу і робили спонтанні речі,які в результаті залишили нам найкращі спогади.Згадую,як в компанії її називали «Мать» і як тільки вона підходила до нас,то вся увага була на ній. Всі були так раді її бачити і казали «нарешті Мать прийшла»,а Даруся сміялась.Вона була тією, яка своїм прикладом показувала, як можна проживати молоді роки на максимум і водночас постійно працювати над своїм саморозвитком і майбутнім.В неї горіли очі до життя і цим вогнем вона запалювала усіх навколо.Вона ніколи б не була сірою масою.Вона була  з тих ,хто підкорює вершини.»-згадує Роксолана Маїк. Даруська багато волонтерила,  найбільше часу з волонтерства вона віддавала на викладання української мови студентам Університету Індіани, студенти відзначають її терплячість, постійну готовність допомогти, відданість до роботи. «Пригадую нашу першу зустріч на орієнтаційній сесії в УКУ і подумала: “така гарна і тендітна дівчинка!!”. В Дарці була дуже приємна посмішка та манера спілкування»-Марія Шатєєва. Даруся мала  багато планів і не збиралась зупинятись, на 2 курсі вона планувала бути менторкою-волонтеркою також хотіла доєднатись до студентської організації «Мотанка», яка проводить заходи для популяризації українських традицій. «Даруся — світло, сонце та соняхи. Коли думаю про неї, то одразу згадую ці образи. Адже вона випромінювала стільки  тої щирої, дитячої радості, якої напевно ніхто так не мав.Говорячи про українську культуру та історію, у Дарусі завжди горіли очі й вона ще так багато усього хотіла зробити для нашої держави»-згадує Дарина Чорна. Даруся назавжди лишиться в наших серцях тим промінцем сонця,який світить найяскравіше.Тією,яка дарувала завжди усмішки на нашому обличчі. Тією, без якої ми б зараз були не ми…Скучаємо і будемо завжди памʼятати нашу Даруську.